Екостежка «Між трьома мостами»

Вітаємо на екостежці «Між трьома мостами»!

У найближчу годину ви маєте змогу зануритись у розмаїття природи в самому серці Вінниці. Крок за кроком ви дізнаєтеся більше про локальну флору та фауну, про цікаве історичне минуле та способи збереження довкілля.

Не поспішайте. Прислухайтеся до звуків навколо та звертайте увагу на дрібні деталі єдиної великої екосистеми.

Стежка створена в межах міського проєкту «Алея 12,7» – пішохідного маршруту вздовж лівого берега р. Південний Буг (від Водоканалу до ГЕС) довжиною 12,7 км.

1. Річка Тяжилівка

Розпочинаємо прогулянку з Тяжилівки, однієї з 64 малих річок Вінниці.

Тяжилівка – ліва притока Південного Бугу, одна з 64 малих річок Вінниці. Бере початок у полі, недалеко від аеропорту. Її довжина сягає близько 14 км, з яких для огляду доступні 8,5 км. Решта ділянок прихована за промисловими зонами та житловими кварталами. Саме тому ця річка нерідко залишається «невидимою» для мешканців і гостей Вінниці.

Проте там, де береги не зруйновані забудовою, Тяжилівка формує унікальні водні й прибережні екосистеми. Тут можна спостерігати справжнє різноманіття життя: у воді грають зграйки плітки й червонопірки, хижо чатують окуні й щучки. На берегах оселяються волове очко – один із найменших птахів України, білі плиски, крижні та очеретянки. У гіллі прибережних дерев відлунює хор граків, сойок, дроздів, а в сутінках над водою тихо кружляють кажани – нічниці та водяні.

Береги річок відіграють роль природних шляхів, якими насіння швидко поширюється на значні відстані. На жаль, це також сприяє швидкому розповсюдженню інвазійних рослини. На берегах Тяжилівки виявлено борщівник Сосновського, золотарник канадський та розрив-траву залозисту. Ці гіганти ростуть у середньому заввишки 2–3 метри й за місяць здатні затінити до 80% території, витісняючи місцеві види.

У результаті біорізноманіття може зменшитись майже вдвічі: зникають квіти, з якими зникають і комахи, а за ними – птахи. Такі зміни впливають не лише на природу, а й на якість життя людей. Саме тому боротьба з інвазійними видами – важлива умова збереження рівноваги в міській екосистемі.

2. Півострів Бригантина

Місце розміщення першої водонапірної станції міста (початок ХХ століття). Через складну інженерну систему по дну Південного Бугу вода з Бригантини надходила до центральної частини міста та Замостя. Свою назву півострів отримав завдяки однойменному клубу юних моряків, який діяв у 1970-х роках.

У південно-західній частині півострова розташоване гирло річки Тяжилівка з розлогими вербами та тополями на берегах. Тут мешкають дятли, шпаки, звичайні горихвістки, повзики, польові горобці, вільшанки. Вечорами чути спів соловейків, вивільг, чорного і співочого дроздів. А над водою річки можна побачити гнізда синиці-ремеза – зіткані з рослинного пуху кошики-рукавички.

По праву руку від себе ви можете бачити півострів «Бригантина». На початку XX століття тут працювала перша водонапірна станція міста. Її потужність складала близько 600 м³ води на добу, забезпечуючи водою центральну частину міста та Замостя. Вода надходила через спеціальний трубопровід, прокладений по дну Південного Бугу.

Свою назву Бригантина отримала від однойменного клубу юних моряків, заснованого у 1970-х роках капітаном у відставці Андрієм Захарченком та молодіжним активістом Олександром Парвадовим. На території колишньої водокачки вони облаштували літній військово-патріотичний табір для школярів, а старі річкові шхуни переобладнали під навчальні класи. Ще одна версія виникнення назви говорить про схожість форми півострова на парусне судно бригантина з висоти пташиного польоту.

Між Кумбарами та півостровом Бригантина раніше існував острів «Спорт». Тут був учнівський яхт-клуб, поле для крокету, гімнастичне містечко. Після будівництва Сабарівської ГЕС у 1924 острів занурився під воду і став «Вінницькою Атлантидою». Влітку на місці острова можна бачити жовто-зелену корону у вигляді глечиків жовтих, які зростають на мілководді та річках із повільною течією.

У південно-західній частині Бригантини знаходиться гирло річки Тяжилівка з розлогими вербами та тополями на берегах. У стовбурах дерев дятли активно будують дупла, у яких згодом оселяються шпаки, звичайні горихвістки, повзики, польові горобці, вільшанки. Весняними і літніми вечорами тут чути мелодійний спів соловейка, флейту вивільги, мінорні наспіви чорного і співочого дроздів. На пониклих над водами річки тоненьких гілках можна побачити надзвичайно гарні гнізда синиці-ремеза – зіткані з рослинного пуху кошики-рукавички. Узимку гирло Тяжилівки дає прихисток крижням, які охоче підгодовуються з людських рук. Нерідко можна побачити і рибалочку – неймовірно яскравого птаха, який час від часу пролітає уздовж русла річки.

Однією із проблем деревної рослинності півострова, і міста загалом, є широке поширення омели – напівпаразитичної рослини, яку легко впізнати за зеленими кулястими кущами на гілках дерев. Вона живиться соками дерева, і легко поширюється птахами завдяки клейким насінинам.

3. Південний Буг

Найбільша річка, басейн якої повністю розташований в межах України. Бере початок з Хмельницької області і впадає у Бузький лиман поблизу Миколаєва. Відіграє стратегічне значення для Вінниці: раніше – як торговельна артерія, сьогодні – як ключовий елемент водопостачання, енергетики, зрошення та рекреації. У межах міста у річковій воді цвітуть глечики жовті, латаття та колючі розетки водяного горіха, плавають плітки, краснопірки, карасі, щуки та окуні, а в заростях очерету знаходять притулок ондатри.
Південний Буг – найбільша річка, басейн якої повністю розташований в межах України. Бере початок поблизу села Холодець на Хмельниччині і впадає в Бузький лиман поблизу Миколаєва. Довжина річки складає 806 км, а площа басейну прирівнюється до території Литви.

У давнину річку називали Гіпаніс, Ак-су (Біла річка), Бог. Починаючи з 1750 року річку на деяких мапах почали позначати Бугом. Цікаво, що таку ж назву мала річка на заході країни. Для того, щоб їх розрізнити, геолог Ласкарєв у 1914 році зафіксував їх на карті як Західний Буг і Південний Буг.

Для Вінниці Південний Буг відіграє важливе стратегічне значення. Впродовж століть він був важливою торговельною артерією, джерелом риби та прісної води. У ХХ столітті на річці збудували кілька гідроспоруд, зокрема Сабарівське водосховище, яке сьогодні відіграє роль у водопостачанні, енергетиці, зрошенні та рекреації.

Між трьома мостами лівий берег річки з 1960-х років укріплений бетонними плитами. Це важливий інструмент пошуку рівноваги між потребами міста та збереженням природного середовища. З однієї сторони, парапети стримують ерозію, захищають інфраструктуру, стабілізують берегову лінію, зменшують замулення русла та покращують якість води. З іншого боку, бетонні конструкції змінюють природний перебіг річки, зменшують здатність до самоочищення, скорочують площу прибережних угідь для фауни та пришвидшують течію, що призводить до накопичення забруднень нижче за течією.

Незважаючи на це, акваторія Сабарівського водосховища залишається ареною життя. Тут цвітуть глечики жовті, латаття та колючі розетки водяного горіха. У прозорих водах плавають плітки, краснопірки, карасі, щуки та окуні, а в глибших місцях – коропи, лящі й велетенські соми. Біля бетонних плит вигріваються болотяні черепахи, а у заростях очерету знаходять притулок ондатри.

Тут можна зустріти водяних курочок, бугайчиків, сірих та білих чапель, почути голоси очеретянок і мелодійну пісню синьошийки – маленької перлини Поділля. У небі над водоймою кружляють мартини й крячки, що стрімко кидаються у воду за рибою.

4. Острів Кемпа

Штучно створений острів, на якому у XVII-XVIII століттях розміщувались дерев’яні фортифікаційні укріплення. Назва походить від польської та означає «купа», «насип», «брила». На початку ХХ століття через Кемпу проходив міст, по якому ходив трамвай, а у 70-х роках тут проводився фестиваль «Зорі над Бугом». Сьогодні острів повністю відокремлений від суходолу, що створює сприятливі умови для флори та фауни. На Кемпі мешкають десятки видів птахів: сиві жовни, співочі кропив’янки, горлиці, щиглики, малі яструби.

Острів Кемпа є прикладом антропогенно зміненого об’єкта, що з часом став важливим екологічним простором у центрі Вінниці. Спочатку це був півострів, утворений поворотом річки, а приблизно в XVI столітті півострів перетворили на острів, прокопавши правобережну заплаву. «Кемпа» з польської мови означає «купа», «насип», «брила». На острові у 1604 році було побудовано фортифікаційні укріплення із земляного валу та дерев’яного частоколу. Цей замок простояв до кінця XVIII століття.

У 1902 році Григорій Артинов спроектував міст через Кемпу, по яких півстоліття ходив трамваї. Під час Другої світової війни конструкцію пошкодили й не відновлювали через складний рельєф. У 1970-х роках острів називали Фестивальним, через популярну тоді подію «Зорі над Бугом».

Сьогодні острів Кемпа – зелена перлина серед кам’яного моря міста. Його теперішня відокремленість від суходолу дарує йому особливу перевагу: людина відвідує його рідко, а також міські тварини не мають можливості потрапити сюди. Така відчуженість створює умови для збереження багатого розмаїття тваринного і рослинного світу.

На острові співіснують дерева й галявини, вкриті травами та кущами, які плавно переходять у смуги прибережної рослинності. У тінистих кронах знаходять прихисток десятки видів птахів, знайомих нам з лісів та міських парків: дзвінкі й невтомні дятли, сиві жовни та співочі кропив’янки. Тут можна почути гук припутнів і туркотіння садових горлиць, побачити барвистих щигликів і зеленяків, а також крихітних, але моторних вівчариків-коваликів. Інколи тишу прорізає стрімкий, мов стріла, силует малого яструба, який кидається у небесну гонитву за здобиччю.

Вдень у кронах дерев грайливо стрибають руді вивірки, тримаючи в лапках жолуді чи горішки. У глибоких дуплах чекають вечірньої години кажани: малі підковики, малі та дозірні вечірниці, які з настанням сутінків вирушать у нічні мандри.

5. Екосистема Південного Бугу

Південний Буг є складною живою системою, у якій кожна крапля має своє значення. Він підтримує в балансі водні спільноти – від мікроскопічних організмів до великих риб, впливає на якість питної води, живить прибережні луки й насадження. Раніше річкове русло в межах міста було вужчим і швидшим, але після побудови Сабарівської ГЕС течія сповільнилась, що дало старт розквіту водоростей, молюсків і безхребетних. Південний Буг дарує Вінниці кисень, прохолоду, чисту воду, виступає природним бар’єром проти забруднення та перегріву урбанізованих територій.

Прогулянка добігає до завершення і наприкінці пропонуємо дізнатись більше про екосистему Південного Бугу. Влітку річка працює як невидимий природний кондиціонер, а після рясних дощів бере на себе надлишок вологи. Буг є складною живою системою, у якій кожна крапля має значення. Він підтримує в балансі водні спільноти – від мікроскопічних організмів до великих риб, впливає на якість питної води, живить прибережні луки й насадження.

Ще століття тому річкове русло було вужчим і швидшим, але після побудови Сабарівської ГЕС у 1924 році течія сповільнилася, і тут сформувалися нові екосистеми. Почали накопичуватися органічні рештки, що дали старт розквіту водоростей, молюсків і безхребетних, а слідом з’явилися нові види риб, в тому числі інвазійні. Наприклад, сом карликовий коричневий, дуже добре почувається у повільно текучій і стоячій воді з замуленим дном і заростями прибережної рослинності.

Річище Південного Бугу, змінене роботою електростанції, стало широким водним плесом, у якому злилися техногенний і залишки природного ландшафту. Житлова забудова й набережні тут межують з зеленими долинами, де не завжди помітні гирла річечок і струмків, що вливаються у водойму. Складний рельєф, гранітні виступи й розмаїття рослинності додають місцевості характеру живої картини.

На водній гладіні ковзають величні лебеді-шипуни, поряд з ними можна побачити великих пірникоз, попелюхів, черней чубатих і гоголів. На узбережжях залишають свої сліди ондатри й бобри, тихо прокрадаються ласиці й американські норки. А поруч – уже звичні для людських поселень пацюки мандрівні. Серед каміння та вологих луків трапляються й плазуни: звичайні та водяні вужі, болотяні черепахи, численні жаби – озерні й ставкові.

Річка і прибережні території формують основу екосистеми міста. Вони не лише дарують кисень, прохолоду й чисту воду, але й виступають природним бар’єром проти забруднення та перегріву урбанізованих територій. Саме тому так важливо відповідально ставитися до водойм. Кожна пластикова пляшка чи недопалок, залишені на березі, порушують тонкий баланс, від якого залежить життя риб, птахів і навіть самих людей. Туристам і мешканцям варто пам’ятати: забираючи з собою сміття, не турбуючи диких тварин і уникаючи забруднення води, ми зберігаємо не лише красу для прогулянок, а й здоров’я цілого міста.