Від А до Я: У Вінниці видадуть артбук про Михайла Коцюбинського
Незабаром у світ вийдуть шість нових книжок, які перемогли у міському Конкурсі на підтримку книговидання про Вінницю. Серед них – особливий артбук, присвячений Михайлу Коцюбинському.
Це яскраве ілюстроване видання побудоване за принципом абетки. Унікальні матеріали з фондів музею – архівні фото, рукописи та особисті речі письменника – перетворяться на серію коротких цікавих текстів. А в поєднанні з авторськими малюнками вони створять багатошаровий образ письменника – водночас реальний і символічний.
Цей артбук – не лише розповідь про біографію Коцюбинського, а спроба заново відчути його присутність у просторі Вінниці і побачити місто очима письменника.
Тож як музейні фонди перетворилися на художню абетку, як тривала робота над ілюстраціями, і для кого створено це видання – читайте у розмові з авторкою текстів директоркою Літературно-меморіального музею М. М. Коцюбинського Ларисою Кравченко і художницею та ілюстраторкою Іриною Прокопчук.
– Як виникла ідея створити артбук про Михайла Коцюбинського?
Лариса Кравченко: Все почалося з дітей! Два роки тому спільно з Вінницькою дитячою художньою школою ми реалізували виставковий проєкт «Коцюбинський_АRT», присвячений 160-річчю від дня народження письменника. Діти й викладачі послухали в музеї серію тематичних лекцій про письменника і створили колажі. Саме тоді з’явилась ідея: а чому б не створити повноцінний артбук?
Лариса Кравченко: До того ж у 2027 році музею Коцюбинського виповниться 100 років. Однозначно мені хотілося залишити щось особливе в історії музею, зробити особистий внесок у популяризацію творчості і збереження пам’яті Михайла Михайловича. Це була маленька мрія, яку підтримав колектив, і в результаті народився такий крутий проєкт.
– У чому головна особливість видання?
Лариса Кравченко: Це видання – художня розповідь про Михайла Коцюбинського, побудована за принципом абетки. Кожна літера відкриває окрему грань особистості письменника: родину і друзів, улюблені місця й подорожі, книги й мистецтво, природу, захоплення, людей, які вплинули на нього, та явища, що залишили слід у його творчості. «А» – це однозначно Абазівка, хутір, який заснував дід Коцюбинського. Також не могли не згадати про агаву – рослину, яка свого часу вразила письменника на острові Капрі і якій він присвятив своє оповідання «На острові» (яке, на жаль, не встиг закінчити). «Ф» – це Франко, адже вони були друзями з Коцюбинським. «Ц» – «Цвіт яблуні»…
Лариса Кравченко: У серії коротких текстів я намагалася максимально розповісти про Михайла Коцюбинського: його батьківщину, друзів, подорожі, захоплення, улюблені місця, людей, історії, побут і традиції, якими він захоплювався і досліджував все те, що пов’язувало його з Вінницею та вплинуло на формування його світогляду. Всі ці деталі допомогли сформувати цілісний образ письменника, близького і зрозумілого сучасному читачеві.
– Наскільки складно було вкласти весь масштаб постаті у коротку форму?
Лариса Кравченко: Напевно, це була найскладніша частина роботи. Спочатку тексти були більшими, але згодом зменшились вдвічі, адже формат артбуку вимагає максимальної лаконічності. Дуже складно обрати найголовніше, коли кожна деталь важлива у формуванні цілісності образу Михайла Коцюбинського.
Лариса Кравченко: Наприклад, на букву «І» у нас – «Імпресіонізм» та «Intermezzo». Як пояснити дитині, що це таке і чому ці слова асоціюються з постаттю письменника? Або як через один музейний експонат розповісти цілу історію його життя? Тому, здавалося б, текстів обмаль, але насправді за цим стоїть велика науково-дослідна робота. Навіть найдрібніші деталі ілюстрацій мають реальні музейні прототипи. Усе, про що розповідає книга, ґрунтується на документах, мемуарах та музейних предметах.
– Ірино, розкажіть про роботу над ілюстраціями. Як створювалася візуальна мова книжки?
Ірина Прокопчук: Я – графік, тож у своїй мистецькій практиці здебільшого працюю з лініями і монохромною палітрою, але стосовно ілюстрації – це вже як книга скаже, за відчуттями. У цьому проєкті без заперечень хотілося кольору. Коли оголосили переможців конкурсу і ми дізналися, що артбуку все ж бути, я вже точно знала, якою буде обкладинка. Її одразу погодили, бо відгукнулась усім, і це задало стиль усьому артбуку.
Ірина Прокопчук: Все взаємопов’язано: для створення ілюстрацій потрібен текст, аби мати з чого візуалізувати, а для розміщення і редагування тексту потрібно бачити малюнок, що його доповнює. Малювала гуашевими фарбами, оцифровувала, підтягувала контрасти, редагувала, щось додавала, компонувала, змінювала… Якщо ми говоримо про портрети, то брала за основу фотографії, але відтворювала їх теж вручну, аби все було в єдиному стилі.
– Скільки ілюстрацій увійшло до артбуку?
Ірина Прокопчук: Не рахувала, але точно багато. Це не було так, що я взяла аркуш А4 і намалювала одну ілюстрацію. По тексту у нас принцип абетки: на кожну літеру кілька слів, і кожне з них ілюстроване. Десь цілісний малюнок, десь маленькі фігури, десь дрібні елементи. Тому не скажу вам точно, скільки їх там: 40, 80 чи більше. Ми компонували все з текстом, щоб було достатньо й цікаво як читати, так і розглядати.
Лариса Кравченко: До того ж видання буде двомовним – українською та англійською. Гадаю, іноземним читачам буде теж цікаво дізнатися про нашого видатного вінничанина. Та й сам Михайло Коцюбинський усе життя займався самоосвітою, знав дев’ять мов, тому тут ще більше логіки в тому, щоб це видання було двомовним.
– На чому вам було найважливіше зробити головний акцент?
Ірина Прокопчук: Хотілося, аби ілюстрації круто доповнювали текст, щоб це все працювало разом і спонукало читачів дізнаватися більше: захотіти прочитати твір Коцюбинського чи більше зосередитися на якійсь темі, яку ми лише згадали. І мені здається, що такий формат – ще й чудовий варіант для подарунка.
Лариса Кравченко: Акцент був зроблений на постаті Михайла Коцюбинського в першу чергу. Він народився у Вінниці, прожив коротке життя, неповних 49 років, але залишив по собі безцінну літературну спадщину, яка стала невід’ємною частиною української та світової культури.