«Дім, в якому пахне хлібом»: графічна дизайнерка з Вінниці написала пригодницьку книжку для дітей
Дизайнерка й ілюстраторка з Вінниці Ольга Гуд написала містично-етнографічну пригодницьку казку, яка познайомить малечу з українськими традиціями, розмаїттям обрядового хліба на Поділлі, його значенням і прадавньою силою.
За сюжетом, нудьгуючи влітку у Вінниці, 7-річний Тарас і 5-річна Софійка їдуть у село до бабусі, де дізнаються про давню традицію обрядового хліба, що опинилась під загрозою. Щоб урятувати її, брат із сестрою мають до світанку знайти 10 мішечків з чарівним зерном. Відтак вони зустрічають дивовижних персонажів, проходять складні випробування і знайомляться з традиціями випікання хліба на Маланку, Великдень, Маковія, Покрову та інші свята. 10 пригод – 10 хлібів.
Це видання буде двомовним, з авторськими ілюстраціями, аудіоказкою і родинним рецептом.
В інтерв’ю для туристичного сайту Вінниці Ольга Гуд розповіла про те, як виникла ідея написати казку для дітей, про роботу над ілюстраціями, і про важливість формування базових культурних цінностей ще змалечку.
– Як і коли у вас виникла ідея написати книжку?
– Свого часу мене вразила екскурсія від Офісу туризму Вінниці, присвячена хлібу. У межах цієї подорожі ми відвідували різні містечка Вінницької області й познайомилися з коровайницею, яка розповіла про обрядовий хліб і культуру його випікання. Мене це настільки вразило, що я захотіла написати книгу.
Більшість видань на таку тематику розраховані на дорослих – людей, які вже визначилися зі своєю ідентичністю, мають сформовані цінності і свідомо відтворюють традиції. Натомість дитяча категорія залишається поза увагою. І я подумала: чому б не створити книжку саме для дітей – простою мовою і з великою кількістю пригод? Згодом дізналася про конкурс, який Вінницька міська рада організовує для книговидавців, і зрозуміла, що це знак.
– Як довго працювали над текстом та ілюстраціями?
– Я мала заготовки і орієнтовний план ще до оголошення Конкурсу, тому книгу написала досить швидко – за кілька місяців. Оскільки вона присвячена створенню хліба, я хотіла щоб ілюстрації також відображали стиль ручної праці. Я обрала техніку аплікації: використовуючи олівець, фарби, ножиці, клей… Відповідно ілюстрації поєднують цифрову роботу з «живим» малюнком. Це вирізняє видання від більшості книжок, які є на ринку: саме завдяки тому, що відчуваються текстури і рукотворність ілюстрацій. При цьому візуальний стиль є легким для сприйняття.
Окрім ілюстрацій, мені хотілося додати ігри та інтерактивні елементи, але так, щоб вони не шкодили основній функції книжки. Ще з дитинства я любила видання, які залучають читача до взаємодії. В цьому випадку це вагома частина, над якою потрібно було попрацювати.
Наприклад, у розділі про весільний коровай є заготовка і наліпки з елементами декору, щоб дитина могла власноруч його прикрасити. Це як додаткове ілюстрування книжки. Але в українській традиції немає нічого випадкового – кожен символ має власне значення. Тому щоб не перевантажувати дитячу частину історії, про значення всіх цих елементів я дописала в післямові. І батьки можуть додатково розповісти про це дітям.
– На чому вам було найголовніше зробити акцент в цьому виданні?
– Найголовніша ідея – щоб дитина змалечку зрозуміла, що нам є чим пишатися і що традиція випікання обрядового хліба в Україні – найбагатша у світі. А по-друге – познайомити дітей з різними видами святкової випічки. Це як перша сходинка знайомства з власною культурою – щоб дитина пишалася нею, і це формувало її національну ідентичність.
Саме тому мені було важливо написати передмову й пояснити батькам, для чого взагалі створено цю книжку та в чому полягає її цінність.
– Розкажіть ще про технічні рішення: аудіосупровід і переклад англійською.
– Додати аудіосупровід – це була принципова позиція, адже ці знання мають бути доступними для всіх і не обмежуватися лише паперовим виданням. Так, наприклад, діти з порушеннями зору зможуть зануритися в казку. До того ж аудіоформат полегшує завдання батькам: якщо немає змоги читати самостійно, можна просто ввімкнути історію дитині на ніч. Для озвучки українською мовою я залучила свого сина. Він хоч і дорослий, але все одно: від дитини до дитини.
А для перекладу англійською мовою я запросила фахівця, який спеціалізується саме на художній літературі. Здавалося б, це просто казка, але в ній дуже багато автентичних етнографічних назв. І якщо ми прагнемо познайомити іноземців з українською культурою, вони мають сприймати текст легко й органічно.
Я хотіла зробити максимум з цією книгою, і насправді дуже задоволена результатом.
